Білорусь відома не тільки як країна блакитних озер, але і численних торф'яних боліт. Тому про корисні властивості журавлини, яка там росте, ми знаємо не з чуток. Крім збору в природних умовах, цю ягоду у нас ще вирощують і в промислових масштабах. Статус "скарбниці вітамінів" від цього вона не втрачає, відрізняється тільки видом: дрібна болотна і великоплідна садова. Технологією культивації саме крупноплідної ягоди і зацікавилися китайські дослідники.
- У природі на білоруських землях така журавлина не зустрічається. Вона в кінці 1970-х років була привезена з Північної Америки. Так був створений первинний колекційний фонд, в якому було всього 4 сорти: Ранній Чорний, Бергман, Франклін і Ховес. Це послужило початком розвитку такої галузі сільського господарства, як нетрадиційне ягодоводство, - розповів завідувач лабораторією екологічної фізіології рослин ГНУ "Центральний ботанічний сад", кандидат біологічних наук, доцент Олександр ЯКОВЛЄВ. - Сорти успішно пройшли інтрадукціонний, інакше кажучи, вступний період, після чого було зроблено висновок, що ця культура перспективна для умов республіки. За 40 років фонд істотно збагатився не тільки північноамериканськими, але і європейськими, зокрема, фінськими сортами. Великий обсяг роботи по культивації рослини був проведений співробітниками Академії наук.
Дослідження цієї культури привернули увагу фахівців з Північно-східного інституту географії та агроекології, що відноситься до Чаньчуньскому відділенню Китайської Академії наук. Інститут знаходиться в аграрній провінції, яка займається в основному вирощуванням рису і кукурудзи.
- У 2013 році китайська делегація вперше приїхала до нас, щоб познайомитися з технологією вирощування журавлини. Примітно, що до того моменту в їх країні взагалі не проводилися ніякі роботи в цій сфері ні в науковому, ні в практичному плані. Вся великоплідна журавлина, яка зараз надходить до них на ринок, - це ягоди з північноамериканського континенту. Оскільки попит на цей вітамінний товар дуже високий, для економіки держави вигідно наповнювати внутрішній ринок своєю продукцією, - розповів Олександр Яковлєв. - Через рік китайські колеги запросили нас до себе - показати невеликий дослідний полігон. Ми взяли зразки грунту для проведення агрохімічного аналізу, однак навіть зовні можна було визначити: це не зовсім те, що потрібно для цієї культури, тому на початковому етапі могли виникнути певні труднощі. Дослідники нашу думку вислухали, проте не звернули на нього належної уваги і продовжили самостійну роботу.
А результати були невтішні. І через деякий час китайські біологи звернулися до білоруських з проханням про надання посадкового матеріалу. Був підписаний контракт на поставку 5 тисяч вкорінених живців, призначених, скоріше, для експерименту, ніж для реального виробництва. Пригальмовують розвиток цієї галузі ще й далекі від ботаніки питання. У Китаї практично вся земля знаходиться в приватній власності, тому про посадку журавлини потрібно домовлятися з власниками полів. Не всі з них готові ризикнути, адже ця ягода, на відміну від тієї ж полуниці, починає плодоносити не в перший, а на третій рік. А іноді і взагалі - тільки на п'ятий-шостий. Однак є і полодітельние моменти - в сприятливих умовах урожай може перевищувати 5 тонн з гектара.
У минулому році була закуплена ще одна партія живців, на цей раз вже 10 тисяч. А з трирічних посадок був зібраний перший урожай. Під час візитів до Китаю процес вирощування ягід контролювався білоруськими вченими. Однак дослідження носили епізодичний, не надто ефективний характер, тому було прийнято рішення про створення Білорусько-китайської лабораторії по інтродукції перспективних господарсько-корисних видів рослин з філіями в обох країнах. Зараз проект знаходиться на стадії затвердження.
- Температура і вологість в цій китайської території близькі до нашої Вітебської області. Потрібна додаткова аерація, але уздовж заплав річок це легко здійснити. Відрізняється склад грунту через рослин-торфорастворітелей, однак це не робить процес культивації неможливим, - зазначив дослідник. - Журавлина великоплідна цікавлять китайців переважно як сировина для переробки, так як в такому вигляді її вартість істотно підвищується. З ягід можна отримати концентрований сік, після чого макуха використовувати для виробництва клюзюма - своєрідного родзинок з журавлини, настояного в цукровому сиропі. Цей продукт активно використовується в хлібо-булочних виробах. Цукровий сироп з ароматом і присмаком журавлини - ще один товар, причому всі вони зберігають корисні властивості практично в повному обсязі. Виходить абсолютно безвідходне виробництво. Так з 2 доларів за кілограм свіжих журавлини виходить сума в 2,5-3 рази більше витраченої.
Дарина КАСКО
kasko@zvіazda.by
Фото Анатолія Клещука
